Народні депутати окреслили власне бачення системи антикорупційних судів. Відповідно до їхньої ініціативи мають з’явитися дві установи, які суттєво відрізнятимуться від решти судів країни. Зокрема, функції першої та апеляційної інстанцій виконуватиме один і той самий суд. А політики отримають значно більший вплив на формування його складу.
Закон на вимогу
Появу Вищого антикорупційного суду передбачено ст.31 закону «Про судоустрій і статус суддів». А відповідно до п.16 «Прикінцевих та перехіднихположень» цього акта конкурс на посади суддів у цій установі має бути оголошений протягом 12 місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до цих володарів мантій. Проте такого закону наразі немає й чітких строків для його ухвалення не встановлено. І, схоже, в Адміністрації Президента з підготовкою новацій не поспішають.
Тому група парламентарів, до якої увійшли представники фракцій ПП «Об’єднання Самопоміч», ВО «Батьківщина» і ПП «Блок Петра Порошенка» (якщо точніше — група «єврооптимістів»), підготувала законопроект «Про антикорупційні суди» (№6011).
Схоже, проект підготували досить швидко, принаймні в пояснювальній записці його автори не вказали, навіщо потрібні ті чи інші норми закону. Натомість зазначено, що зміни допоможуть повернути до бюджету активи, здобуті злочинним шляхом, і що «прийняття проекту дозволить отримати наступний транш позики Міжнародного валютного фонду». Можливо, саме на цьому й акцентуватимуть увагу парламентарі, переконуючи колег проголосувати за зміни.
Дайте два
Хоча чинний закон передбачає створення тільки Вищого антикорупційного суду, автори проекту, як зрозуміло з його назви, вирішили самим ВАКС не обмежуватись. Окрім нього, має з’явитись Антикорупційна палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Планується, що до складу ВАКС уходитимуть близько 70 суддів, котрі здійснюватимуть правосуддя як суд першої інстанції у справах, підслідних Національному антикорупційному бюро. Таким чином, дрібними корупціонерами нова структура не займатиметься.
Відповідно до ініціативи у ВАКС будуть свої слідчі судді. Крім цього, функціонуватиме апеляційна палата. Отже, рішення вищого суду як першої інстанції перевірятимуться у ньому ж, хоча й іншими законниками, які виконуватимуть тільки функції перегляду. А функції касаційної перевірки рішень ВАКС отримає, як можна здогадатись, Антикорупційна палата ВС.
Цікаво, що остання хоча й входитиме до складу ВС,але матиме, як сказано в проекті, «адміністративну автономію». Тобто Велика палата ВС не здійснюватиме узагальнення судової практики «антикорупційників».
Також на суддів Антикорупційної палати та працівників її апарату не поширюватиметься дія наказів і розпоряджень голів ВС та Касаційного кримінального суду ВС. Крім того, судді цієї палати не зможуть обиратись до Великої палати ВС чи очолювати найвищий судовий орган. Також вони не братимуть участі в Пленумі ВС та зборах суддів Касаційного кримінального суду ВС.
За таких умов дивує, що народні обранці все ж вирішили дозволити Великій палаті ВС переглядати рішення «антикорупційників».
Колегіальна відповідальність
Ще більше ваги «антикорупційним» суддям надає «особливий статус», яким їх вирішили наділити народні обранці. Зокрема, таких законників буде значно важче притягнути до дисциплінарної відповідальності. Так, «дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкриває дисциплінарну справу щодо судді антикорупційного суду лише після отримання згоди зборів суддів ВАКС або Антикорупційної палати відповідно».
Навіть якщо ВРП зможе відкрити провадження, то буде обмежена в питанні застосування санкцій. Адже в ініціативі прописано, що суддю ВАКС чи Антикорупційної палати забороняється переводити до іншого суду в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності або відрядження. Хоча для інших законників таких винятків не передбачено.
Виходить, парламентарі не довіряють ВРП і бояться, що колегіальний орган стане інструментом розправи з борцями з корупцією. Натомість «антикорупційникам» вони готові довіритися «заочно», не знаючи, хто ввійде до складу інституцій.
Для «антикорупційних» законників буде встановлено й особливий спосіб призначення на посади. Відповідно до проекту їх обиратиме спеціальна конкурсна комісія з 9 членів. По 3 свої представники до неї висуватимуть Президент,
Верховна Рада та міністр юстиції. У свою чергу Вища кваліфікаційна комісія суддів лише затверджуватиме тих кандидатів, з якими визначиться нова інстанція.
Чому ж автори змін так беззастережно довіряють органам влади? До того ж варто враховувати, що парламентську квоту, швидше за все, використає коаліція — та сама, яка призначає міністра юстиції. Та й Президент, як правило, має з нею приязні відносини. Таким чином, всю конкурсну комісію формуватимуть політики з одного табору.
Звісно, в проекті передбачено, що «членами комісії можуть бути лише особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції». Але, оскільки ці критерії досить розпливчасті, підвести під них можна й «сумнівних» осіб.
Загалом, як відзначили експерти, шансів на ухвалення цього акта небагато: автори змін фактично перебувають в опозиції. А значить, слід очікувати на альтернативну ініціативу. Хоча й у нійможуть з’явитися деякі норми з розглядуваного проекту.
ОПИТУВАННЯ «ЗіБ»
Як ви ставитеся до ініціативи щодо створення окремої системи спеціалізованих судів? До яких це може призвести наслідків?
Яна ШЕВЧЕНКО, юрист АФ «Династія», м.Дніпро:
— Прагнення нардепів карати корупцію повинно породжувати віру та надію в існування антикорупційної держави, однак пропозиція щодо створення нового Вищого антикорупційного суду є кінцевою ланкою всіх взаємопов’язаних органів: НАБ, САП та НАЗК.
Аналіз законопроекту «Про антикорупційні суди» породжує недовіру, оскільки особливість призначення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів антикорупційних судів свідчить про ризик призначення членами комісії «відфільтрованих» спеціалістів, за допомогою яких високопосадовці зберігатимуть контроль у цій сфері.
У створенні спеціалізованого суду немає сенсу, оскільки ні для підсудних, ні для потерпілих, ні для органів досудового розслідування не має жодної різниці, який суд розглядатиме справу — спеціалізований чи суд загальної юрисдикції, адже правосуддя однаково здійснюється державою в особі уповноважених органів.
Найважливіше — виявити корупційне правопорушення та направити справу до суду, а для отримання справедливого вироку не має значення, в якому суді розглядатиметься справа.
Володимир РУДНИЧЕНКО, старший юрист Integrites, адвокат:
— Створення Антикорупційного суду нині є наймоднішою «фішкою» наших борців з корупцією. І це зрозуміло, адже вони мають досвід створення НАБ та САП і позитивну реакцію громадян на такі органи. Хоча насправді їх результативність, як на мене, під великим питанням.
Водночас створення цілісної структури — від слідства до суду — вкрай дискусійне. Свого часу мій знайомий розповідав, як працював у службі правопорядку в Збройних силах СРСР зі своїм військовим судом, військовими прокурорами та 2—3 «військовими» адвокатами (більше не мали доступу до державної таємниці з відповідним допуском). Мабуть, не треба пояснювати, як легко та невимушено там отримувалися санкції, розглядалися справи та виносилися вироки.
Створення нового суду суспільству подається як єдиний шлях боротьби з корупцією. Однак, якщо привести на посади суддів судів загальної юрисдикції дійсно «компетентних та доброчесних», проблема буде усунута й без антикорупційної установи.
Треба дивитися правді в очі: проблеми з корупцією в країні, як і проблеми із забезпеченням принципу доступності до суду, справедливості судового процесу, неможливо вирішити красиво, назвавши якийсь підрозділ судової влади, розмістивши його в окремій будівлі та надавши певні привілеї. Результату в боротьбі з корупцією це може й не дати, а от створити нових суб’єктів такої корупції — легко. Таксамо як легко зможе збільшити кількість задоволених скарг до ЄСПЛ.
Павло ТЕСЛЮК, помічник адвоката кримінально-правовогодепартаменту АО «AVER LEX»:
— Одним з важливих процесів судової реформи (як своєрідне перезавантаження системи) є створення Вищого антикорупційного суду, який розглядатиме виключно справи, пов’язані з питаннями корупції.
Проектом передбачається, що до системи антикорупційних судів уходитимуть Вищий антикорупційний суд та Антикорупційна палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, із чого випливає, що законодавець проігнорував норми закону «Про судоустрій і статус суддів» та Конституції, якими визначено трирівневу систему судів.
Відповідно до ініціативи ВАКС здійснює правосуддя як суд першої інстанції у справах, підслідних Національному антикорупційному бюро, в порядку, встановленому процесуальним законом. Тому виникають слушні запитання: в чому особливістьцього суду? Чи не стане такий суд кишеньковим для НАБ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури? І наскільки прозорим буде його робота?
Олег ГОРБАЧОВ, юрист ЮК «Пронін і партнери»:
— За останній період питання створення в Україні антикорупційних судів дуже жваво обговорювалося як серед громадськості, так і серед експертів. Наразі консенсусу немає: багато юристів уважають, що запропонований окремими нардепами нормотворчий фундамент для створення автономної вертикалі антикорупційних судів містить багато ризиків, а механізм призначення суддів є доволі заполітизованим.
Безперечно, до початку функціонування ВАКС та Антикорупційної палати Касаційного кримінального суду ВС виникне багато питань, у тому числі щодо можливості дискримінації функцій членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, відповідальних за формування суддівського корпусу, щодо добору кадрів до антикорупційних судів, неоднозначності критеріїв добору кандидатів конкурсною комісією. А також стосовно відсутності пропозицій з приводу внесення змін до профільного закону «Про судоустрій і статус суддів», які усунули б колізії зі спеціальним законом про антикорупційні суди.
Проте в будь-якому випадку наявність спеціалізованих судів з розгляду «корупційних» правопорушень є нагальним та серйозним кроком для нашої держави на шляху до подолання корупції. Крім цього, формування правозастосовної практики такими судами стане важливим процесом, адже в Україні за останні роки активно формувалося антикорупційне законодавство, а покращення результатів діяльності новостворених антикорупційних органів буде залежати від ефективної роботи саме антикорупційних судів.
Орест СТАСЮК, старший юрист практики кримінального права «ЄПАП Україна»:
— В Україні вже діє «спеціалізований антикорупційний суд», це Солом’янський районний суд м.Києва, який є лідером за кількістю справ НАБ у провадженні та який силами окремих слідчих суддів розглядає клопотання та скарги під час таких розслідувань. НАБ неодноразово скаржилося на протидію з боку судів та навіть склало свій антирейтинг, який очолив той же Солом’янський райсуд. А одного із суддів останнього НАБ ще й затримало. Ситуація стає певною мірою комічною.
Очевидно, що за наявних умов нереформована судова система є місцем для ключових антикорупційних проваджень, яка не дозволяє перевірити (довести або спростувати) реальну ефективність НАБ та САП та активізувати боротьбу з корупцією. Нині будь-які поразки та провали можна списувати на недоліки судової системи.
Загалом я підтримую ідею щодо створення спеціалізованої ланки антикорупційних судів з високим рівнем незалежності, проте є дуже багато питань з приводу практичної реалізації такого задуму. Ця ланка однозначно повинна бути логічною частиною системи судів, яка здатна забезпечувати дотримання всіх вимог процесуального закону.
Микита НУРАЛІН, адвокат VB PARTNERS:
— Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає створення Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції з розгляду окремих категорій справ.
Однак, на моє переконання, створення окремого антикорупційного суду є зайвим та недоцільним, виходячи з такого:
Такою ідеєю фактично висловлюється недовіра суддям загальної юрисдикції. При цьому внаслідок судової реформи вже перезавантажується суддівський корпус. А нові судді, в тому числі зі стажем адвоката чи науковця, дискредитуються ще до призначення.
Крім цього, немає жодних гарантій, що довіра до антикорупційного суду буде більша, ніж до інших судів.
До того ж такий суд здійснюватиме правосуддя лише у справах, підслідних НАБ. Однак інші корупційні злочини будуть розглядатися в судах загальної юрисдикції.
Варто звернути увагу й на той факт, що НАБ створює територіальні управління. Було б процесуально доцільніше розглядати справи за місцезнаходженням цих управлінь та, відповідно, місцем скоєння злочинів.
На мою думку, функції антикорупційного суду може виконувати вертикаль загальних судів. Однак законодавець уже визначився з необхідністю створення такого суду, а законопроект лише врегульовує процедурні питання.
Олександр ПРОЦЮК, керівник практики вирішення податкових спорів, адвокат Адвокатського об’єднання PwC Legal, Олег МИХАЛЮК, адвокат Адвокатського об’єднання PwC Legal:
– Якщо поглянути на юридичну карту світу, то антикорупційні суди представлені в таких країнах, як Кенія, Уганда, Танзанія, на європейському континенті – це Хорватія і Словаччина. Не так давно, обговорювалось створення подібного суду в Молдові. А вперше, спеціалізований антикорупційний суд з’явився на Філіппінах. Якщо ж поглянути на рейтингкраїн за рівнем сприйняття корупції, то перелічені країни далеко не посідають першості. В той самий час, як країни з найнижчим рівнем корупції у світі не мають подібних інститутів.
Базуючись на простому порівнянні зарубіжного досвіду, можна дійти висновку, що інститут антикорупційних судів не підтвердив свою ефективність. Як ми бачимо, тенденція до створення подібних судів характерна країнам з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.
На нашу думку у боротьбі з корупцією треба застосовувати найкращі світові практики, які вже підтвердили свою ефективність.
В-першу чергу, це вдосконалення процедурного та процесуального законодавства, а вже потім суто інституційні зміни як-то створення нових антикорупційних органів тощо. Гарним прикладом може бути прийняття в ФРН закону про адміністративні процедури. Прийняття подібного акта в Україні дозволило б, нарешті, визначити принципи та правила взаємодії приватних осіб з державними інституціями. Зарубіжна практика знаєчимало таких успішних прикладів.
Та попри невтішний досвід функціонування антикорупційних судів у світі створення антикорупційного суду вже передбачено чинним законодавством, то ж сподіваємось, що заснування аналогічного суду в Україні все ж таки сприятиме утвердженню верховенства права та розбудові правової держави.
_03_03.png)
