«Напрацювання механізмів забезпечення суддівської незалежності є одним із нагальних завдань Вищої ради правосуддя», — наголошує Ігор Бенедисюк
Змінами до Конституції України в судовій системі створено новий орган — Вищу раду правосуддя (ВРП), яка замінює Вищу раду юстиції (ВРЮ). Реорганізація розпочалась 12 січня ц.р., після набуття чинності новим профільним законом про ВРП та прийняття відповідного рішення Вищою радою юстиції. Про нові повноваження та практичні проблеми їх реалізації «Судовому віснику» розповів Ігор Бенедисюк, голова Вищої ради правосуддя.
— Наразі триває реорганізація Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, а тому моє перше запитання буде як ретроспективним, так і перспективним: як ви оцінюєте свою роботу на посаді голови ВРЮ та які завдання ставите перед собою як очільником ВРП?
— Завжди важко давати оцінку своїй роботі. Ліпше, коли це робить хтось менш упереджений. Водночас завдяки попередній діяльності Вищої ради юстиції в цілому ми маємо змогу зараз організувати роботу вже нового органу, наші напрацювання актуальні і для Вищої ради правосуддя. Уперше члени ВРЮ запрацювали на постійній основі. З урахуванням цього довелося здійснити багато організаційних заходів: розміщення, забезпечення фінансування, перелаштування роботи секретаріату тощо. Уперше було запроваджено автоматичний розподіл матеріалів між членами ВРЮ. Наші пропозиції, що автоматичному розподілу підлягають усі матеріали, а не лише дисциплінарні справи, як того тоді вимагав закон, були втілені в регламенті, а зараз уже закріплені в новому законі. Організація роботи кадрової і дисциплінарних секцій, яка тоді відбулась, дозволила зараз за таким же принципом вибудувати роботу дисциплінарних палат. Роботу з кадрових питань буде організовано дещо по-іншому, окремої кадрової секції не буде, а матеріали розглядатимуться безпосередньо на засіданнях Ради. З огляду на це знову постають питання організації роботи секретаріату ВРП.
Одним із найсерйозніших викликів сьогодні є напрацювання механізмів забезпечення суддівської незалежності. Для прикладу, відповідно до закону, арешт, утримання судді під вартою чи затримання судді (за винятком затримання під час або одразу після скоєння тяжкого і особливо тяжкого злочину) має відбуватися за згодою Вищої ради правосуддя. На жаль, ми бачимо, що практика, яка наразі складається, не відповідає ні вимогам Конституції, ні вимогам Кримінального процесуального кодексу. Мабуть, це пов’язано із нерозумінням норм закону — конструкція в Конституції виписана досить складна. Як би там не було, нещодавно суддю заарештували без згоди ВРП. Зрозуміло, що питання не в тому, що, як хтось може подумати, ми захищатимемо хабарників, — діяльність ВРП у таких ситуаціях спрямована на забезпечення незалежності правосуддя.
— А з вашого боку які можливі заходи реагування?
— Ми звернулися з відповідною заявою, в якій чітко прописали наше бачення того, як усе має відбуватися. І ми вимагатимемо дотримання відповідного порядку, зокрема, слідчими суддями, які вирішують питання про утримування чи арешт судді. І допущені порушення можуть стати підставою для притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності.
Узагалі напрацювання механізмів забезпечення суддівської незалежності є одним із нагальних завдань Вищої ради правосуддя. Не мені вам розповідати, який нині тиск чиниться на суддів. Рішення суду не можуть виноситися під тиском. Це питання не лише судової влади, воно важливе для всього суспільства — суддя, який не є незалежним, не зможе належним чином захистити інтереси суспільства.
— Які першочергові кроки в цьому напрямі плануєте здійснити? І як відбуватиметься взаємодія з органами, які також опікуються питаннями незалежності суддів, зокрема з Радою суддів України?
— З Радою суддів України у нас уже були відповідні зустрічі, в ході яких ми намагалися розподілити свої повноваження — відповідний розподіл є в законі, але він не зовсім чіткий. Думаю, практика більш чітко розставить усі крапки над «і».
Один із можливих шляхів співпраці — це підготовка спільних звернень, спільних листів і спільна робота з напрацювання нормативних актів, які матимуть обов’язковий характер для всіх суддів.
— Новий закон містить досить широкий перелік повноважень ВРП. Як ви в цілому оцінюєте ці повноваження та як зміниться навантаження на членів ВРП?
— Наші повноваження справді досить широкі. Фактично всі наші пропозиції були враховані в законі, за винятком деяких «технічних» моментів. Так, у мене була пропозиція закріпити в законі, що ВРП є органом, який координує діяльність органів судової влади, — така координація де-факто відбувається, а її закріплення на законодавчому рівні дозволило б здійснювати її більш ефективно.
Для мене повноваження, які отримала Вища рада правосуддя, є певним викликом. Зараз судова система має всі механізми для саморегуляції. Ми отримали повноваження для здійснення кроків, які в перспективі мають створити незалежну судову систему, створити орган, який відповідав би за стан справ у судовій системі. У взаємодії з іншими органами ми маємо відповідати на всі виклики, що стосуються судової системи, і забезпечувати належний стан судочинства.
Що стосується навантаження, то лише з ВККС нам передано понад 12 тисяч скарг. Опрацювання такої кількості матеріалів, враховуючи те, що у нас у штаті поки що немає дисциплінарних інспекторів, є мегазавданням. Ми розуміємо складність дисциплінарних справ і те, що часом важливішою є оперативність їх розгляду, аніж суворість покарання. Ми маємо реагувати швидко, а з урахуванням існуючого навантаження на членів ВРП — робити це буде складно.
Крім того, відповідно до закону, велика кількість процедур потребують розгляду всім складом Ради. Зокрема, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється на засіданні ВРП. Кадрові питання, питання щодо несумісності, затвердження відповідних положень також вирішуються всім складом ВРП. І кількість таких питань — досить велика, що також створює труднощі для оперативного розгляду.
Це — основні виклики. І, звичайно, бюджетне планування для всієї судової системи, уже згадана незалежність суддів тощо.
Ми також маємо надію, що з’їзд суддів України, який заплановано на березень, призначить приблизно шістьох членів Вищої ради правосуддя. Це — серйозний кадровий резерв, який ми очікуємо.
— Із урахуванням великої кількості дисциплінарних справ, якою є імовірність того, що вони не будуть завершені притягненням суддів до відповідальності у зв’язку зі спливом строків давності?
— На жаль, велика частина, я прогнозую, не зможе завершитися притягненням суддів до дисциплінарної відповідальності. Але я не вбачаю в цьому якоїсь критичної складової. Усі матеріали справ, в яких судді не будуть притягнені до відповідальності саме через сплив строків, будуть приєднані до суддівського досьє. І ці матеріали обов’язково будуть розглянуті як у ході конкурсних процедур, добору суддів апеляційних інстанції, так і при проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів.
У Законі, до речі, є положення, що скарги щодо поведінки судді, передані ВККС, залишаються без розгляду та долучаються до суддівського досьє, якщо сплив строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за фактом, викладеним у відповідній скарзі. Я думаю, що це якраз той шлях, який частково дав би можливість розвантажити ВРП від таких матеріалів і більш ефективно реагувати на нові скарги.
— Мабуть, найбільший резонанс викличе закриття справ щодо «майданівських» суддів.
— Так сталося, на жаль, що з жовтня минулого року ми не могли працювати, і лише з прийняттям закону про ВРП така можливість відновлюється. Водночас у цій категорії справ ми провели всю попередню роботу, відповідні запити вже зроблено. Ми відновимо розгляд цих справ після формування дисциплінарних палат.
— 12 січня ви прийняли рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя. Які організаційні заходи заплановано здійснити і скільки часу відведено на весь цей процес?
— Сам процес реорганізації займе близько двох місяців. Відповідно до закону про державну реєстрацію, ми зобов’язані здійснити певні дії: оголосити про перетворення ВРЮ на ВРП, попередити співробітників, визначити кредиторів тощо. Що стосується перетворення в частині нашої діяльності, то воно вже фактично відбулося, члени ВРЮ набули повноважень членів ВРП, а Голова ВРЮ набув повноважень голови Вищої ради правосуддя. Найближчим часом буде затверджено регламент ВРП та сформовано дисциплінарні палати.
— Можете розповісти, як відбуватиметься формування служби інспекторів ВРП?
— Перше рішення, яке ми ухвалили, — визначення кількості інспекторів. Тепер нам необхідно отримати від Кабінету Міністрів України відповідне рішення про визначення посадового окладу таких співробітників, після цього ми включимо їх до штатної структури. Також готується звернення до КМУ щодо визначення приміщення, в якому можна буде розмістити 42 інспекторів з відповідним апаратом. Паралельно з цим проводитиметься добір кадрів, разом із нашими партнерами організуємо навчання для того, щоб їхня діяльність відповідала європейським стандартам.
— А які кваліфікаційні вимоги до кандидатів?
— Закон дещо понизив ті вимоги, які ми пропонували. Зараз це п’ять років відповідного стажу. Ми розраховуємо, що претендуватимуть на ці посади судді у відставці. У законі закладені механізми належного заохочення. Ми розраховуємо, що це будуть досить кваліфіковані фахівці, які зможуть готувати проекти відповідних процесуальних документів і діятимуть, фактично, як помічники членів ВРП.
_03_03.png)
