Принципи суддівської незалежності у світі практично універсальні, а приклади, коли держава намагається знайти свій альтернативний шлях, можна вважати винятком. Разом з тим ці, здавалося б, очевидні речі не завжди вдається реалізувати на практиці. Причини такої ситуації намагалися з’ясувати українські та міжнародні експерти.
Досвід поколінь
Те, яким чином у різних країнах забезпечується принцип незалежності судової влади та що для поліпшення ситуації можуть зробити органи самоврядування законників, фахівці з різних країн обговорювали під час конференції «Новий погляд на суддівське самоврядування».
Як відзначив член Вищої ради юстиції Андрій Бойко, принцип незалежності судової влади з’явився більш як 200 років тому, але в різних державах його реалізація суттєво відрізняється. Зокрема, зауважив експерт, важко цей процес проходить у країнах «нової демократії».
До цих держав, звісно, належить і Україна, але вона далеко не єдина, кому доводиться розв’язувати подібні проблеми. Зокрема, звернув увагу А.Бойко, на початку цього року відбувся надзвичайний конгрес суддів Польщі, які висловили занепокоєння через порушення принципів незалежності судової влади. Утвердження незалежності судової влади в Литві та Румунії відбувається завдяки рішенням конституційних судів.
Разом з тим, як наголосили учасники конференції, західні країни стикалися з «проблемами росту» значно давніше. Зокрема, суддя Окружного суду США східного округу штату Вірджинія розповів, що спроби Конгресу притягнути суддів до відповідальності за саму суть ухваленого рішення фіксувалися ще у ХІХ ст., і відтоді політики таких дій не вчиняли. Хоча й виникають ситуації, коли хтось із конгресменів порушує питання про необхідність посилення впливу на судову владу, але всерйоз ці пропозиції не розглядаються і шансів на їх реалізацію майже немає, повідомив закордонний гість.
Так само західні країни мають значно більший досвід у розумінні принципу суддівської незалежності. Наприклад, ще у середині ХІХ ст. судді Верховного суду Португалії звернулися з листом до королеви, вказавши, що незалежність суду — це не привілей, а гарантія належного здійснення правосуддя.
Таким чином, виникає запитання: чому, здавалося б, єдині та очевидні принципи суддівської незалежності, які ніхто не ставить під сумнів (принаймні публічно), реалізуються у різних країнах із протилежними результатами. За словами А.Бойка, є кілька чинників, через які може виникати така ситуація. Насамперед це неузгодженість між 3 факторами:
формалізованими стандартами незалежності суддів;
стереотипами, які мають місце з огляду на традиції, культуру і готовність утверджувати принципи незалежності судової влади;
очікуваннями, які випливають із формалізованих стандартів та традицій суспільства.
«Чим вищий рівень неузгодженості між цими факторами, тим слабшою є незалежність судової системи. І за таких умов органи законодавчої та виконавчої влади намагаються більше впливати на судову владу», — наголосив член ВРЮ.
Законодавчий контроль
Незважаючи на важливість традицій та очікувань суспільства, суддівська незалежність все ж має фундамент, який вибудовується законодавцем. Тому, на переконання А.Бойка, судова і законодавча влада повинні співпрацювати.
Нині, зауважив він, Вища рада правосуддя наділяється повноваженнями давати консультативний висновок щодо всіх законопроектів, які стосуються змін у судовійсистемі. Також ВРП взаємодіятиме із законодавчою та виконавчою владою щодо виділення бюджетних коштів для фінансування судової системи.
Разом з тим, наголосив А.Бойко, Рада не може звертатися до Конституційного Суду, якщо вважає, що прийняті закони чи нормативні акти суперечать Конституції в частині незалежності судової влади. «Такі повноваження є у подібних органів окремих країн. Адже в багатьох випадках виникають глибокі суперечності між законодавчою та виконавчою владою, а арбітром виступає саме КС», — розповів член Ради. Нині ці повноваження надано Пленуму Верховного Суду, але, на думку А.Бойка, це не зовсім логічно, адже ВС є судовою інстанцією і не представляє всю судову владу.
Боротьба за статус
Підірвати довіру до судової системи здатна і надмірна кількість критичних зауважень. І, звичайно, це проблема не тільки України. Так, про боротьбу за думку громадян розповів член Вищої ради юстиції Грузії Вахтанг Тордія.
Асоціації суддів цієї країни неодноразово доводилосявисловлювати свою позицію у тих випадках, коли з’являлися загрози суддівській незалежності. «Одна з подібних заяв пов’язана із наклепами на окремих суддів. На думку асоціації, ситуація загрожувала нормальному функціонуванню всієї судової системи», — розповів В.Тордія.
Як наголосили представники об’єднання, наклепницькі кампанії негативно впливають на довіру народу до суду та можуть сприяти поширенню нігілістичних настроїв у суспільстві щодо судової системи.
Подібний випадок стався у Грузії й під час ухвалення рішення про проведення конкурсу на посади суддів. Тоді асоціація закликала громадськість дати раді можливість спілкуватись у спокійній атмосфері і поважати ухвалені нею рішення.
Та й сама ВРЮ Грузії виступала із заявами щодо висловлювань, які принижують честь суддів. Щоправда, визнав В.Тордія, далі заяв справа не просунулась. «А ось у прибалтійських країнах є приклади більш різких дій. Так, у Литві депутата Європарламенту було притягнуто до відповідальностіза наклеп на суддю», — повідомив він. Тому, переконаний член ради, його країні так само варто напрацьовувати більш конкретизовані методи боротьби з такими випадками.
Хоча, констатували учасники конференції, від самих суддів також багато залежить. За словами члена Вищої ради правосуддя Італії Ніколо Клівіо, якщо суддя, наприклад, порушує правила дорожнього руху і намагається уникнути відповідальності, це негативно позначиться і на його колегах.
На випадки, які могли негативно вплинути на сприйняття суддів громадянами, звернув увагу й А.Бойко. «Ми пам’ятаємо, як кілька років тому Верховний Суд ініціював перед Кабміном питання про забезпечення всіх членів установи автомобілями і Уряд погодився на це. Невже це реалізація суддівських гарантій? Напевно, ні. Із закону не випливає, що всі судді мають бути забезпечені автомобілями. Натомість це прохання зобов’язує до лояльного ставлення у тих ситуаціях, коли виконавча влада буде звертатися до ВС. Але найгірше, що це породжує сумнів суспільства в незалежності суддів», — наголосив він.
Можливо, складність гарантування суддівської незалежності полягає саме в тому, що як самі судді, так і суспільство ще не до кінця усвідомлюють її особливість, переваги і мінуси. І якщо «старі демократії» мали достатньо часу, щоб пройти цей процес, то ми можемо лише сподіватися, що нам не знадобиться ціле сторіччя.
_03_03.png)
